Живе слово з Невмирущої Криниці

В.О. Сухомлинського

1) Слово – це найважливіший засіб впливу на формування людських почуттів. Про велику силу слова говорили багато філософів, письменників, педагогів. Справжнім шанувальником рідного слова був і Василь Сухомлинський. Він часто звертався до слова як найважливішого засобу впливу на особистість учня, на формування його почуттів і переконань.

Василь Олександрович Сухомлинський вважав слово не лише інструментом спілкування, а й засобом пізнання та виховання. Оволодіння культурою слова є неодмінною передумовою успішного навчання, виховання і розумового розвитку дитини.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ № 1

Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна спотворити її. Тож оволодіймо цим різцем так, щоб з - під наших рук виходила тільки краса!”

“Людина, - любив повторювати Сухомлинський, - народжується на світ не для того, щоб зникнути безслідно. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний”. Ці прекрасні слова стосуються і самого В.О. Сухомлинського. Адже все створене ним увійшло в історію духовної культури нашого народу. Прожив В.О. Сухомлинський мало — всього 52 роки. Він ніби знав, ніби уклав угоду з долею. Жив недовго, але встиг зробити все-таки чимало. І то був сповідальний пошук правди.

Буває інколи: відкриваєш книжку, проводиш рукою по шершавих пожовклих сторінках, вдихаєш запах старого паперу і читаєш перший рядок...тоді другий, третій...не зчувся, як більша половина книги прочитана. І тобі не хочеться відпочивати, не хочеться гуляти на вулиці, навіть не хочеться їсти. Тобі кортить продовжувати читати, аби дізнатися, що ж там далі?

Такими є книги В.О. Сухомлинського для дітей. Простота написання і водночас безліч образів, порівнянь, троп не дозволяють дитині нудьгувати і втомлюватися. Кожен маленький читач з черговим прочитаним аркушем паперу отримує часточку добра, любові, милосердя, які поселяються у маленькому сердечку. Дитячі твори Сухомлинського — невичерпне джерело моралі, з якого він напував своїх учнів, проводячи бесіди у Кімнаті Казок, з якого і нині збагачують свої душевні світи діти, які читають його твори.

Коли у серці цілий світ,

І він відкритий для людей,

То по собі залишиш слід

І безліч корисних ідей.

Буває, пишуть для розради,

Для відпочинку чи грошей,

А він дасть мудрої поради

Й напише серцем для дітей...

Велику літературну спадщину залишив В.О. Сухомлинський. Він написав 1200 казок і оповідань. Частина з них побачила світ у книжках ПРЕЗЕНТАЦІЯ № 2 „Гаряча квітка" (1978), „Куди поспішали Мурашки" (1981), „Пшеничний колосок"(1985), „Чиста криниця" (1993), решта – у журнально-газетних публікаціях та повному зібранні творів, у яких Сухомлинський проповідує культ Людини, Розуму, Совісті, Щастя, Справедливості, що їх вважав основними постулатами національної свідомості нашого народу. А ще скільки ненадрукованого в архівах. Його твори і педагогічний досвід вивчають студенти педагогічних коледжів, інститутів та університетів.

Скромний сільський учитель, філософ, мудрець, чиє ім'я знане за межами України, навчав дітей добра, людяності, любові до дітей.

Великий педагог В.О. Сухомлинський сповідував на диво прості закони моралі, які так важко даються багатьом - “не вбивай, не кради”, “не будь нечесним свідком”, “поважай батька свого і матір свою”, “не твори собі кумирів”. Ці старозавітні заповіді, на яких віками стояло людство, Сухомлинський доносив до учнів з допомогою казок, притч, художніх мініатюр, і це в роки, коли християнська мораль і гуманізм були фактично поза законом, у часи розвитку комуністичної ідеології.

Він водив їх колись.

“Запашними стежками водив”.

У робітню чудес.

У державу заблуканих див.

Там жили цвіркуни й солов'ї,

Козачки й дерева.

Час спливає, мина,

Та жива та країна, жива!

І жива та правда, по якій він щоранку ходив,

І живі ті слова, що він світові й нам наділив.

Без горіння душі, як запалиш учнівські серця?

Все живуще на світі безконечно жадає тепла.

Хай сурмою в наших серцях виграє,

Квітує рожевим суцвіттям

Живе, невмирущеє серце твоє,

До крапельки віддане дітям.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ № 3

Мудра казко, казко — чарівнице,

Ти навчаєш ласки, вчиш ростить пшеницю,

Поведи мене з собою

В світ прекрасний і чудовий.

Звідки захоплення В. Сухомлинського казками? Відповідь проста: з дитинства, коли з уст бабусі Марії звучала казка про Солом'яного Бичка. „Немовби чую й досі, немовби ось тільки-що прозвучали слова темний ліс і чисте поле, чорна хмара й бита дорога, ясний обрій і сива далечінь. Вони не просто зрозумілі слова. Вони дорогі мені. Казка відкрила в слові поетичну грань – і ця грань сяятиме мені до останнього подиху мого".

Казка “Як Ріка розгнівалась на Дощик”. (МАЛЮНКИ)

Вороненя і Соловей (інсценізація).

Чи замислювались ви, коли людина стає людиною? Коли ж людина починає вдивлятися в себе? Як учить Сухомлинський? “Людина стала Людиною тому, що побачила глибину блакитного неба, мигтіння зірок, рожевий розлив вечірньої заграви, багряний захід сонця перед вітряним днем, мерехтіння марева над небокраєм, безкраю далечінь степів — побачила і, вражена, пішла по землі, створюючи нову красу. Зупинись і ти перед красою — і в твоєму серці розквітне благородство”.

Читання оповідання “Яблуко й світанок”.

Сухомлинський був переконаний, що літературний твір можна назвати моральним, якщо він спонукає дитину полюбити хороший вчинок і моральну думку, висловлену в цьому творі. В казках педагога моральні норми не виступають у явному вигляді, ніколи в його казках прямо не говориться – що добре, а що погано. Читач має сам зробити висновок, сам відповісти на це запитання. На перший погляд це прості, нехитрі твори - мініатюри, казки, але саме вони збуджують дитячу думку, якраз у цьому і полягає їхня особливість, значимість, педагогічна спрямованість.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ № 4

Чарівні казки В.Сухомлинського пережили свого автора і, мабуть, довго захоплюватимуть читача музичністю слова, мальовничістю образу, своїми простими, непретензійними, але такими живими, яскравими, близькими й зрозумілими нам героями. Цінність їх у тому, що письменник-педагог зумів правильно співвіднести в казці вимисел та життєву правду. Тому його казки такі неповторні і оригінальні, яскраві та самобутні.

ВИСНОВКИ

Сьогодні, як ніколи раніше, школярі черпають інформацію з телеекрану, але ніщо не може замінити книжку. Вдумливе її читання – естетична і моральна насолода. Недарма великий педагог читання назвав „самостійним плаванням у морі знань, і наше завдання полягає в тому, щоб кожен вихованець зазнав щастя цього плавання, відчув себе сміливцем, який став віч-на-віч із безмежним морем людської мудрості". Звертаючись до вчителів-словесників, Василь Олександрович писав: „У наших руках, дорогий друже, доля народу. Наша висока, свята місія – навчити молоде покоління шанувати все, створене поколіннями, кожне з яких вкладало свою краплину в той океан, що починається нині від шкільної парти. Ми стоїмо на березі цього океану, за партами сидять майбутні плавці. Пам'ятаймо, друзі, що океан цей починається з тієї Невмирущої Криниці... Бережіть Невмирущу Криницю – тільки тоді океан буде вічно повен".

Своєю творчістю В. Сухомлинський виховує нас, молоде покоління, бути національно свідомими українцями. Його заповіді, які висловлені в казках, можуть виховати Справжню Людину, якій притаманні найкращі якості: висока мораль, гуманістичні ідеали, любов до народу, до Батьківщини, бо „без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо". Світлий, теплий, мистецький талант В. Сухомлинського дарує нам вічні цінності – загальнолюдського й національного – у найвищих злетах думки й слова, душі й серця.